Тернополь, Украина

Задать вопрос

Fajne misto TERNOPIL'))) [2]: Розвиток міста наприкінці ХІХ століття

У другій половині ХІХ ст. до Тернополя прокладено шість шосейних шляхів. 1870 р. збудовано залізницю Львів - Тернопіль. У місті почали працювати 2 банки, 5 приватних млинів і 3 крупорушки, розширилися шевські, кравцеві, ковальські, столярські, різницькі та інші цехи. Це вплинуло на приріст населення. Якщо у 1808 р. в Тернополі мешкало 7093 чоловіки, то наприкінці століття було понад 30 тисяч.

Розвиток національної ідеї в Тернополі

Під впливом революційних подій 1848 р. iнтелігенція Тернополя розпочала боротьбу за духовне і національне самовизначення. Заходом учителя гімназії, відомого громадсько-політичного діяча Олександра Барвінського в 1876 р. відкрито філію "Просвіти" у Тернополі, яка видавала книжки з історії України, мала бібліотеку і книгарню для українського населення, організовувала концерти та етнографічні вистави. Зусиллями просвіти у 1898 р. було відкрито українську гімназію, вчителями і вихованцями якої стали митрополит Йосип Сліпий, вчені Степан Белей, Роман Смакула, режисер Лесь Курбас, композитор Василь Барвінський, письменник Володимир Гжинський, Петро Карманський та багато інших.
На світанку ХХ століття Тернополя почали об'єднуватися у культурно-просвітницькі і спортивні товариства "Січ", "Пласт", "Сокіл", вихованці яких першу світову війну вчилися у ряди Українських Січових Стрільців і після розпаду Австро-Угорщини 1918 року стали на захист молодої Західно-Української Народної Республіки.
Тернопіль - столиця Західноукраїнської Народної Республіки
Тернопіль був столицею цієї держави. У будинку, де нині середня школа 4, працював її уряд Державний Секретаріат, котрий звідти перебрався до Станіславова (Івано-Франківськ). Невдовзі Тернопіль захопили поляки, яких на деякий час витіснили із міста більшовицькі війська.
Тернопіль у складі Польщі.
У 1922 р. Тернопіль став центром новоствореного воєводства, що охоплювало 17 повітів. Польська влада проводила жорстоку колоніальну політику в усіх сферах суспільного життя краю, насамперед у національному питанні. Українців обмежували в правах, суворо переслідували за найменші прояви національної гідності. Та міщани Тернополя почали відновлювати роботу товариств "Луг", "Сокіл", "Просвіта", "Рідна школа", "Пласт", спортивного клубу "Поділля" і відстоювати своїм соціальні і національні права. Пожвавила діяльність й організація Українських Націоналістів (ОУН). Особливо активно діяв молодіжний націоналістичний осередок у Тернопільській українській гімназії, які очолювали Роман Паладійчук та майбутній лідер ОУН Ярослав Стецько.

Протидіючи польському засиллю, міщани об'єднувалися в українські кооперативи. У місті, зокрема, діяли "Подільський Союз кооператив", "Килина", "Українбанк", "Пасічника спілка", "Маслосоюз", "Сільський господар", багато приватних підприємств, продукція яких визначалася доброю якістю і йшла на світовий експорт, та магазинів, котрі, з приходом радянської влади у вересні 1939 р. були ліквідовані.

Тернопіль у Радянський період
Під час Другої Світової війни Тернопільський став був повністю знищений. А в 50-их роках минулого століття відбувається масштабна відбудова Тернополя. Водну перлину міста стали відновлювати у 1956 році, коли було прийнято рішення про підпорядкування всіх водних ресурсів місцевій владі. Тоді збудували нову дамбу, а рівень води став вищим, ніж було раніше. Нове водосховище зайняло значно більшу площу – понад 300 гектарів, і назвали його Комсомольським озером.

У той же час проходять так звані суботники з благоустрою територій довкола озера. Між водоймою та центром міста заклали парк імені Шевченка, який протягнувся вздовж східного берега водойми. Відреставрували і Старий Замок, у якому згодом розмістився Палац спорту. Впритул до нього прибудували красивий будиночок, в якому розмістили ресторан „Хвиля”. Над рестораном була тераса, з якої відкривалась чудова панорама озера (на жаль, її вже не існує, оскільки цій будівлі надбудували другий поверх). На південно-східному березі був створений міський пляж. Потрапити до нього з міста можна було спустившись із широких сходів, що ліворуч Старого Замку, чи з вузьких, що біля альтанки праворуч нього. Уся набережна вздовж парку була оформлена в неокласичному стилі, який у ті часи був досить поширеним. Були споруджені альтанка та інші декоративні об’єкти. В цей же період був споруджений славнозвісний острів Кохання. Щоправда, це тепер його так називають. Тоді він був названий на честь тодішнього міського голови Сидоренка. Подейкують, що тоді за спорудження острівця міське керівництво отримало сувору догану. Однак зодчі у його проектуванні не вигадували чогось незвичайного. Просто під час планового поглиблення Комсомольського озера бульдозерами нагребли мул з дна водойми. Потім тут посадили дерева та збудували дерев’яну альтанку, що стоїть і досі.
У 60-их роках пляж біля Старого замку ліквідували. Натомість створили стоянку для катерів, яхт і моторних човнів. Біля Старого замку збудували і центральну пристань. Широкі сходи, що ведуть до неї, розділив каскад штучних водоспадів, який назвали „Сльози Гронського”. Пан Гронський у той час був головним архітектором міста, але через якийсь прокол його посадили у в’язницю. Поруч, на частині території колишнього Підзамче за типовим проектом збудували готель „Тернопіль”. Однак у той час він значно прикрасив місто, а з боку набережної створили мальовничі схили. На протилежній стороні, на схилах Кутковецької гори, заклали лісопарк „Лісопарк”. На березі новоствореної зеленої зони збудували ресторан „Поплавок”, з тераси якого відкривався чудовий краєвид на центральну частину міста. Біля ресторану створили новий пляж. Згодом його назвали Ближнім, оскільки неподалік села Пронятин створили ще один пляж, який став Дальнім. У сімдесятих роках двадцятого століття стоянку човнів перенесли на протилежний берег міста. Там же був створений Морський клуб.

4 грудня 1939 року Тернопіль став центром області.
Один з найзатишніших обласних центрів України не може похвалитися великою кількістю архітектурних пам'яток. Він бере іншим - безліччю квітів, чистими вулицями, плесом ставка, в якому віддзеркалюються старі храм та замок.

Непогане місто. Резюме :)

Вперше Тернопіль згадується під 1540 р., коли Сигізмунд І видав краківському каштеляну, великому коронному гетьману Яну Тарновському грамоту на володіння територією сучасного обласного центру і його околиць з умовою спорудження замку в урочищі Сопільче (чи Топільче). Замок мав охороняти південно-східні кордони королівства від набігів татар.
Однак люди селились тут значно раніше. Їх приваблювали родючі землі на лівому березі Серету, дрімучі ліси, в яких можна було сховатись від нападників. В Тернополі та околицях виявлено сліди стоянок первісних людей, тому припускають, що територія міста була заселена вже в Х тис. до н.е. Давньоруське укріплення Сопільче було зруйноване під час зимового 1240-1241 рр. походу Батия до Карпат. За деякий час воно відродилось, з 1349 р. перейшло, як і вся Західна Україна, під владу Польщі та Литви.

У XVI столітті Тернопіль займав невелику територію. Місто охороняли Шевська, Кушнірська вежі та Кам‘янецька брама. Разом із замком, синагогою, церквою Різдва та Воздвиженським храмом вони входили у фортифікаційну систему давнього Тернополя.

Місто з трьох боків оточувало озеро та болота, а зі сходу воно було укріплене широким сухим ровом з валами, частоколом і двома вежами в кутках. Поза центральною частиною простяглися передмістя: Заруддя - на півночі, Збаразьке - на північному сході, Смиковецьке - на сході та Микулинецьке - на півдні.

У 1548 р., через 8 років після закладення замку, Тернопіль отримав Магдебурзьке право, згідно з яким місту надавалися деякі привілеї. Його жителі на 15 років звільнялися від податків, на 20- від сплати мита. Дозволялися три ярмарки на рік і щотижневі торги.

Ян Тарновський жив у Кракові й Сандомирі, до Тернополя навідувався вряди-годи, хоча отримував з нього значні прибутки. Мешканців заохочували до зведення власних садиб. Розмір будинків не повинен був перевищувати 10,5 на 23,5 м. До кожної будівлі прилягав більший або менший земельний наділ. Будинок і город складали неподільну власність і не могли бути проданими окремо. Згодом поселенці виплачували за садиби по 18 грошів і 2 пів мірки вівса. Крім оплати, городяни відробляли на панському полі 2 дні щотиждня, складали данину медом і свининою. За користування правом ловити рибу в ставу треба було брати участь в ремонті греблі та лісопилок. Згодом, з 1559 р., повинність була замінена грошовою оплатою.

Центр міста.

Центр міста.

У 1550 р. Тернополю було надано привілей, за яким купці, що їхали з Галича, Коломиї і Коропця до Кремінця та інших волинських міст, повинні були проїжджати через Тернопіль і платити мито на його розвиток, передовсім зміцнення обороноздатності. З 1566 р. дозволено створювати в місті власні склади для зберігання товарів і прикарпатської солі. Тернопіль став значним торговим центром.

Але мирне життя було майже неможливим в ті часи. В 1544 р. тернополяни стали на захист ще недобудованого замку. Навальний штурм татарам не вдався, і вони обложили поселення. Жителі ж стояли на смерть і утримали замок до приходу із Сандомира королівського війська. Багато людей було забрано в татарську неволю під час нападу 1575 р. Орда стояла табором під Тернополем в 1589 р. Найбільше ж постраждало місто після навали 1618 р., коли пожежа знищила всі дерев‘яні будинки.

Під час Визвольної війни, у 1653 р., Богдан Хмельницький, вирушивши назустріч війську Яна ІІ Казимира, став табором поблизу Тернополя, де тоді перебувало султанське посольство
В 1672р., коли на Поділля вдерлася могутня армія Оттоманської імперії, війська Шишмана-паші спустошили місто. Якщо перед набігом в Тернополі було 420 будинків, то, за описом 1690 р., їх залишилось тільки 40.
Е-е-е, не чекайте від тернопольського замку романтичних башточок в дусі Нойшванштайну чи героїчних розвалин! Це не зовсім те, що ви очікували.

У 1540 р. почалось спорудження замку, яке тривало близько 8 років. Від міста він був відділений глибоким сухим ровом і обнесений земляним валом з дерев‘яним частоколом. По краях височіли муровані вежі з бійницями. Потрапити до замку можна було через підйомний міст і кам‘яну браму. Фортеця була потрібна Тарновським та їх наступникам - Острозьким, Замойським, Конецпольським, королеві Марїї-Казимірі, Собєським, королевичу Якубу-Костянтину, нарешті, Потоцьким для захисту володінь від турків і татар.
Після турецького нашестя 1672 р. замок лежав в руїнах: житлові приміщення спалені, склепіння залів обвалилось, обидві вежі підірвані, підйомний міст без ланцюгів, брама без даху, вали пошкоджені. Лише на початку ХІХ ст. граф Ф. Коритовський переробив замок під палац, для чого були знесені укріплення, вежі і брами, а будівля оточена звичайним муром. Поряд спорудили т.зв. Новий Замок з сірого пісковику (не зберігся). На місці давніх воріт поставлено два кам‘яних пілони в єгипетському стилі, які були оздоблені левиними масками і завершувалися кулями (не збереглися). У 1843 р. останній власник Тернополя Є.-М. Туркул передав замок місту, і його використовували під казарми. Спалений 1917 р. під час І Світової, замок довго лежав в руїнах. 1951 р. його було відреставровано.
Замок міститься в західній частині міста, над озером. Центральний триповерховий об'єм з'єднує два бокових крила, нижчих на поверх. Східний фасад, повернутий до міста, також на поверх нижчий від західного, що над озером. Фортеця споруджена з великих блоків тесаного черепашнику. Товщина стін біля цоколя від 2 до 4,5 м.
Чи не головна архітектурна домінанта всього обласного центру. Це колись храм належав ценцям-домініканцям, зараз в ньому моляться тернопільські греко-католики.

Не знаю, як кому, а мене інтер'єри костелу трохи розчарували. Але це вже справа на власний смак кожного.

У 1749-1779 рр. за проектом архітектора Яна де Вітте, ім‘я котрого тісно пов‘язане з фортецею в Кам‘янці-Подільському, було збудовано Домініканський костел. (За іншими даними, архітектором споруди був Авґуст Мошиньский). Це велична будівля в стилі пізнього бароко, вона виділяється чіткістю композиції об‘ємів, гармонійними пропорціями. Головний фасад прикрашено двома квадратними в плані, триступінчастими вежами з видовженими завершеннями. Пілястри іонічного ордера оживляють пластику стін, поділених карнизом на два яруси. Масивний овальний купол з люкарнами, який завершується ліхтарем, підсилює враження монументальності всієї споруди.
Склепіння центрального нефа розписав в 1777 р. відомий польський живописець-монументаліст Станіслав Строїнський. Фрески бічних нефів належали його учневі Юзефу Хойницькому. В 1908-1910 рр. було реставровано купол і відновлено живопис інтер‘єрів. Розписи до наших часів не збереглися. До костелу примикають монастирські приміщення, які утворюють єдиний архітектурний комплекс. Невеликий вхід збоку до костелу цікавий динамічною барочною пластикою. Фасади храму колись прикрашали скульптури.

Тепер - про храм, який стоїть над великим тернопільським озером. Давній. Старий.

На поч.атку XVI століття (за іншими даними, навіть раніше, у XV сторіччі) на підвалинах ще більш древнього храму, історія якого сягає часів Данила Галицького, зведена Воздвиженська церква, або “церква чесного хреста”.

1987 р. неподалік від неї виявлено поховання людини, яке мало риси давньоруського поховального обряду.

Споруда складається власне з церкви і масивної дзвіниці, прибудованої з заходу 1627 р. ЇЇ стіни складені з природного каменю-пісковику. Церква, яку ще називають “церква над ставом”, мала оборонне значення. 1831 р. під час великої пожежі згоріла покрівля церкви. Пізніше були добудовані службові приміщення з цегли, а в ХІХ столітті - окрема кам‘яна дзвіниця. Ці споруди не збереглися., як і розпис стін. Частина ікон з іконостасу зберігається в місцевому краєзнавчому музеї. Над входом до церкви на кам‘яній плиті слов‘янською в‘яззю висічено напис, що підтверджує дату закінчення будівництва дзвіниці - 28 липня 1627 р.

Під час обох воєн церква була пошкоджена. Реставрована в 1959 р.

www.castles.com.ua/tern.html
www.times.te.ua/pages/_foto.html
www.railway.te.ua/index.htm?lan=ua

1в избранном Комментировать

Стоит ли ехать?: Стоит ли ехать в город в такое унылое время года, как сейчас. Или же стоит подождать до апреля-мая, просто чтобы не испортить впечатление о городе?